Як кажуть, знав би прикуп, жив би у Сочі. Однак це вже буде не гарна гра, а мухлеж із крапленням карт. Навіщо все це? Та все просто. Кожен бізнесмен не відмовиться дізнатися про цінну інформацію про своїх потенційних клієнтів, яку можна буде використовувати для підвищення продажів. Скажімо, профіль ВКонтакті, телефон, пошту чи щось інше.
Але далеко не кожен відвідувач погодиться залишити таку інформацію про себе. І тут на допомогу підприємцям завжди готові прийти сторонні послуги з отримання інформації. Як виявляється, не всі такі методи роботи з клієнтами в очах пошукових систем, зокрема Яндекса, законні.
Не хоче клієнт залишати вам дані – силою їх брати не варто (і обманом також). Ці дії називаються страшно красивим словом «клікджекінг», вони караються санкціями зі зниженням позицій в органіці.
Насправді клікджекінг явище не нове.
Яндекс порадував світ санкціями за сірі методи вивужування інформації у відвідувачів сайту (саме це і називається клікджекінгом) ще у грудні 2015 року. Мимохіть про цю технологію ми вже писали.
Але, як показує практика, досі не всі власники сайтів знають, що таке клікджекінг і як він може нашкодити сайту. Що ж, давайте розбиратися, що це таке, чим небезпечно, як перевірити і з якими сервісами краще не дружити.
Що таке клікджекінг?
Цитую, як написано в Яндекс.Блозі для вебмайстрів: «Клікджекінг – механізм обману, пов’язаний із розміщенням на сайті невидимих елементів, взаємодію з якими користувач здійснює, не підозрюючи цього».
Що означає «невидимі елементи» – це такі елементи, які неможливо побачити на сайті, скажімо, тому що вони розташовані на спеціальному прозорому шарі поверх основних, видимих деталей сайту. Зазвичай поверх кнопок, форм, відеороликів. Тобто. там, де користувачі будуть взаємодіяти з сайтом. Натискає користувач на відеоролик, а насправді принагідно тикає на кнопку «погоджуся поділитися інформацією про себе» – ну це якщо пояснювати утрировано.
Чим небезпечний клікджекінг?